Батькам - від психолога
Десять заповідей для батьків:
1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви, чи такою як ви хочете.
2. Не чекайте від дитини плати за все, що ви для неї зробили. Ви дали їй життя, як вона може вам віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяйте на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не ставтеся до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будьте певні: дитині важко не менше, ніж вам, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.
5. Не принижуйте!
6. Не забувайте, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не картайте себе, якщо не можете зробити чогось для своєї дитини. Картайте - якщо можете, але не робите. Пам'ятайте: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.
8. Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало вам на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
9. Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть їй того, чого не хотіли би, щоб робили вашій.
10. Любіть свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.
У спілкуванні зі своїми дітьми:
Радійте вашому синові, доньці.
Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими.
Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».
Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
Частіше хваліть дитину.
Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.
Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
Не втрачайте почуття гумору.
Грайте з дитиною в різні ігри.
Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.
Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:
Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
Не ставте забагато запитань.
Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу.
Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.